• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка Психолога

ПСИХОЛОГ СПРИТНИЙ І МОТОРНИЙ,

І ДО СПРАВ УСІХ ПРОВОРНИЙ.

У РОЗМОВІ – ДУЖЕ ВПРАВНИЙ,

ЗАВЖДИ МАЄ СВІЖИЙ ПЛАН ВІН,

НЕ ДИВУЙТЕСЬ ЦЬОМУ СЛОВУ –

З КОЖНИМ ЗНАЙДЕ СПІЛЬНУ МОВУ!

/Files/photogallery/detskiy-psiholog.jpg

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Змістом діяльності практичного психолога дошкільного закладу є охорона психічного здоров’я всіх учасників педагогічного процесу дитячого садка. Основним змістом роботи практичного психолога є проблема клієнта, його життєва ситуація. Клієнтом може бути дитина, вихователь, батьки, адміністрація закладу.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

З ДІТЬМИ

Основні види діяльності практичного психолога закладу освіти визначено Положенням про психологічну службу системи освіти України (п.2.2 наказу Міністерства освіти і науки України від 03.05.99р. № 127 «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України»).

Основними видами діяльності психологічної служби є:

- діагностика – психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту й умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання,

- корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежності та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи,

- реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності,

- профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо,

- прогностика – розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, між групових взаємин та освітньої ситуації в регіоні.

ОСНОВНІ НАРЯМИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ПЕДКОЛЕКТИВОМ

Метою співпраці психолога з педагогічним колективом є підвищення рівня психологічної компетентності, заохочення до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві в опануванні методів індивідуального і особистісно зорієнтованого підходу у вихованні, вміння визнавати кожну дитину підростаючою особистістю, поважати її й надавати відповідної допомоги.

Психологічна діагностика

Зміст роботи:

- вивчення звернень вихователів усіх груп, спеціалістів, що ведуть гуртки та студії, щодо психологічних проблем, пов’язаних з дітьми та їхніми батьками,

- аналіз планів вихователів стосовно їх відповідності віку та можливостям дітей,

- вивчення рівня комунікативних умінь та навичок, ціннісних орієнтацій тощо,

- вивчення ступеня готовності вихователя до інноваційної діяльності.

Психологічна просвіта та психологічна профілактика

Зміст роботи:

- прогнозувати, планувати, здійснювати систему освітніх заходів, що мають на меті підвищення психологічної культури і професійної компетентності вихователів,

- практична допомога вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату в групах, а саме:

- навчати вихователів аналізувати наявне предметне та ігрове середовище в групах з метою визначення його придатності для індивідуальних і колективних занять дітей; періодично вносити зміни під час організації ігрового середовища,

- допомагати вихователям у підготовці до прийому нових дітей. Допомагати застосовувати метод психолого-педагогічного спостереження за взаєминами дітей, звертаючи увагу на такі прояви:

хто з ким приятелює, дружить, на яких засадах виникає дружба, кого в групі поважають (не поважають), з ким не дружать,
хто з ким грається, у що граються, рівень гри,
хто чим цікавиться,
які нахили мають діти,
що ж характерним для спілкування між дітьми,
якою є культура поведінки, етика стосунків дітей,
розвиток мовлення, мислення, уваги, уяви дітей,

- надавати психологічну допомогу в організації життя дітей у групах; у розподілі групи на підгрупи для проведення занять; у проведенні індивідуальної роботи з дітьми,

- привчати вихователів аналізувати своє ставлення до кожної дитини і ставлення дітей до вихователя, внутрішні причини емоційного неприйняття деяких вихованців,

- допомагати їм коригувати своє ставлення до дитини,

- складати для вихователів індивідуалізовані програми навчально-виховного впливу на ту чи іншу дитину (за зверненням вихователів), залучаючи вихователів до створення та обговорення цих програм,

- надавати вихователям допомогу у залученні батьків до співпраці, підтримуванні в них інтересу до життя групи,

- організовувати психолого-педагогічні консиліуми із залученням педагогічних працівників, лікаря з метою аналізування поведінки та розвитку дитини (за зверненням вихователів, батьків або за ініціативою психолога),

- проводити заняття (семінари, дискусії, «круглі столи», обговорення) за зверненнями вихователів: психологічний аналіз як державних, так і варіативних програм для дошкільних закладів, ознайомлювати з новинками вітчизняної та світової психологічної літератури; обговорювати сенсаційні педагогічні повідомлення, цікавий досвід, педагогічні інновації, визначати доцільність їх упровадження; прогнозувати зміни у власній роботі, заохочувати до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів.

Психологічне консультування

Зміст роботи:

- проведення психологічної консультативної роботи з вихователями, спрямованої на підтримку сприятливого психологічного клімату в колективі, на подолання стресових ситуацій, на забезпечення повноцінного відпочинку, на розвиток творчої думки, творчого підходу у здійсненні навчально-виховного процесу,

- надавання невідкладної психолого-педагогічної допомоги у разі гострих конфліктних ситуацій, ситуацій життєвих криз особистості (різних працівників дошкільного закладу), випадків стихійного лиха тощо,

- консультування вихователів з питань, що стосуються особистих проблем.

ОСНОВНІ НАРЯМИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ

Мета: привернути увагу батьків до долі власної дитини, допомогти розуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років розвитку особистості, ролі тата й мами і родинної атмосфери загалом у формуванні базисних якостей синка або доньки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами родини, з друзями, вміти гідно поводитися в разі перемоги чи поразки. Батьки мають зрозуміти і відчути необхідність певної психологічної компетентності для того, щоб по-справжньому любити свою дитину, сприймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнюючи її й не дорікаючи їй, допомогти їй щасливо провести дошкільні роки у родинному колі, добре підготувати дитину до школи.

Психологічна діагностика

- визначення стилю виховання в родині, стосунків у родині,

- визначення рівня тривожності, самооцінки тощо,

- психодіагностичне дослідження за зверненням батьків.

Психологічна просвіта

Перед психологом стоїть завдання пробуджувати й підтримувати у батьків потребу в спеціальних психологічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини. природна інтуїція матері ф батька як найперших і найголовніших педагогів дитини дає більше позитивних результатів, коли спирається на їхню психологічну компетентність.

Форми освітньої роботи:

- науково-популярні лекції з психологічних питань розвитку та виховання дитини на групових батьківських зборах, факультативах для батьків,

- бесіди та консультації з групою батьків, які мають подібні проблеми із вихованням та розвитком дитини,

- оформлення стендів, листівок із психологічною інформацією,

- залучення батьків до користування психологічною бібліотекою.

Профілактична кореція

Завдання профілактично-корекційної роботи – допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбутися невиправданих та химерних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають налагодити добрі стосунки з дитиною.

Форми профілактично-корекційної роботи з батьками:

- лекції та бесіди, під час яких аналізуються типові труднощі та помилки у спілкуванні з дітьми вченого віку і висвітлюється гальмуючий вплив цих помилок на розвиток особистості,

- активні форми психологічної просвіти, в яких батьки вчаться більш ефективно взаємодіяти одне з одним та зі своєю дитиною (тренінги батьківської компетентності, партнерського спілкування, креативності, групові дискусії, рольові ігри тощо),

- індивідуальні бесіди з батьками, під час яких психолог знайомить із результатами психологічного обстеження їхньої дитини, інформує про її потенційні можливості, труднощі та про засоби, які можуть покращити психічний стан дитини,

- консультації, метою яких є корекція виховної позиції батьків, створення сприятливих умов для розвитку особистості сина чи доньки.

Психологічне консультування батьків

Завданнями психологічного консультування є:

- допомога батькам, які вперше приводять дитину до дошкільного закладу усвідомити психологічне навантаження, яке доведеться пережити дитині під час періоду адаптації,

- допомога в налагодження постійних психолого-педагогічних взаємин з вихователями, підвищення психологічної компетентності з певних питань, що сприятиме кращому розумінню батьками себе, своєї ролі у житті дитини і самої дитини й позитивному ставленні до неї,

- з’ясовування причин психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні та шляхів їх цивілізованого розв’язання,

- допомога батькам у процесі вибору для дитини студій, школи тощо.

Форми та тематика консультативної роботи:

- індивідуальні консультації для батьків, які звернулися до психолога з конкретними питаннями,

- родинні консультації для кількох членів родини з метою вироблення шляхів співробітництва і довірливих стосунків у вихованні дітей,

- групові консультації .під час яких ставляться, аналізуються і обговорюються різноманітні питання психології, цікаві для більшості батьків групи.

Тематика консультацій випливає із проблем, які виникають у батьків під час виховання дитини в дошкільних закладах і вдома.

джерело:

Марінушкіна О.Є. Порадник практичного психолога / О.Є.Марінушкіна, Ю.О.Замазій. –

Х.: Вид.група «Основа», 2007. – 240 с. –

(Дошкільний навчальний заклад. Психологія виховання)

/Files/detia-860.gif
Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

  • Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
  • Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
  • Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною,
    адже її прийняли до дитячого садка.
  • Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням
    до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з
    іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом
    досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
  • Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
  • Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
  • Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує
    стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми.
    Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
  • Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий
    садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
  • Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка
    попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння
    і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
  • Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку,
    а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого
    садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями
    й слізьми.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА
ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

/Files/images/111111.jpgВранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не
хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого
садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або
вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний
ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові
її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в
яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад,
«Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА

/Files/images/яяяяяяяяяяяяяяяяя.jpgВизначте причини:

  • Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються
    , то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися
    свого, провокуючи конфлікти.
  • Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках
    накопичені в її душі почуття.
  • Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
  • Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

  • Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або
    бурмотання чого-небудь з образою.
  • Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися
    у причинах конфлікту.
  • Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту;
    спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і
    буде продовжувати провокувати їх.
  • Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою».
    Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.

Радимо пограти:

  • Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
  • З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО...У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

/Files/Копия cd593df9a9830a0c42e10e6a39510c00.gifВизначте причини:

  • Найчастіше сором'язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.
  • Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на
    втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором'язливою дитиною:

  • Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.
  • Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не
    намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.
  • Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.
  • Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій
    дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки,
    який ускладнює життя.

Радимо пограти:

  • Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф
    і т. д. Така гра сприяє розкутості.
  • «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою.
    Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.
  • «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на
    значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ...У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА

/Files/images/i (50).jpgВизначте причини:

  • Якщо емоційна нестійкість (то сміх, то сльози, то образа, то істерика) з'явилася несподівано, і ви раптом стали помічати,
    що дитина почала загострено емоційно реагувати на все, що відбувається навколо, то причиною може бути:
  • Кризовий вік (6-7 років). Дитина навчається керувати своїми емоціями, виявляти їх адекватно ситуації, але це поки що не
    дуже добре виходить.
Кiлькiсть переглядiв: 1784

Коментарi